Інспекція державного технічного нагляду починає свою історію від дня ліквідації машинно-тракторних станцій і передачі техніки, що їм належала, у власність господарств. Свою діяльність перші інженери-інспектори розпочали в складі ремонтно-технічних станцій, які створилися на базі машинно-тракторних станцій. Введення державного нагляду за технікою було обумовлено відсутністю,  на той час, в господарствах відповідної ремонтно-обслуговуючої бази та відповідних інженерно-технічних фахівців. Саме через інженерів-інспекторів державного технічного нагляду впроваджувалась культура технічної експлуатації сільськогосподарської техніки (технічного обслуговування, ремонту та зберігання), адже поряд з контрольними функціями, інженери-інспектори надавали допомогу господарствам в навчанні механізаторських кадрів, організації грамотного агрегатування та використання машинно-тракторного парку.

З розвитком виробничих відносин в сфері машинно-використання та машинно-забезпечення, розширювалась сфера діяльності інспекцій. Це  викликало необхідність створення інспекції державного технічного нагляду, як самостійного підрозділу в структурі виконавчої влади.

Але при кожній реорганізації, не зважаючи на додаткові функції і, відповідно, навантаження, чисельність працівників інспекцій постійно зменшувалась, і на сьогоднішній день замість трьох, чотирьох інспекторів в районах залишилося лише по одному.

  Безумовно, що навантаження інспекції додатковими функціями, при постійному зменшенні її чисельності, не могло не відбитися на якості виконання поставлених завдань, а не обдумане залучення, протягом останніх двох років, бізнесових структур до виконання певних функцій, зокрема ідентифікації машин, навіть призвело до незадоволення та нарікань зі сторони власників та користувачів машин. Все це викликало необхідність перегляду Типового положення про інспекцію державного технічного нагляду, що і було зроблено наприкінці минулого року.

Але, отримавши нове Типове положення, інспекція потрапила в іншу крайність – зі всіх функцій, що колись були покладені на неї, залишилися, в основному, державна реєстрація машин , проведення державних технічних оглядів та атестація механізаторських кадрів. Тобто інспекція державного технічного нагляду перетворилась, подібно до міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних підрозділів державної автомобільної інспекції, в орган державної реєстрації тракторів, інших самохідних машин, тракторних причепів,  що приймають участь в дорожньому русі на шляхах загального користування.

В зв’язку з цим виникає питання – чи потрібна така інспекція в складі Міністерства аграрної політики, чи не краще було б об’єднати її з відповідними підрозділами Державної автомобільної інспекції? Особливо це питання стало логічним після вивчення системи державної реєстрації механічних транспортних засобів в Республіці Польща, про що писалося в попередньому номері журналу.

Однак, ми знаємо,  що введення державного нагляду за сільськогосподарською технікою було викликане перш за все існуючими на той час відносинами власності, але ж колективна власність на засоби виробництва, при якій створювалася інспекція, залишилась в певній мірі і сьогодні, тільки тепер вся техніка, як і інше майно, належить об’єднанням співвласників цілісних майнових комплексів  реформованих господарств і передана ними в оренду новоствореним господарствам, засновниками яких є одна, або декілька осіб.  Але при цьому основні засоби виробництва, в тому числі і техніка, стали ще більше знеособлені ніж були раніше, що створило підґрунтя для всякого роду зловживань. Одночасно з’явилася велика кількість господарств, в яких відсутня ремонтно-обслуговуюча база та відповідні спеціалісти. Тобто сьогоднішні проблеми в сфері машинно-використання наблизились до тих, що були на початку 60-х років, і саме які стали приводом тоді до створення інспекції. Отже в період становлення реформованого сільського господарства, мабуть, така інспекція з подібними функціями потрібна.

Проте, здійснення контролю за збереженням сільськогосподарської техніки, навіть в орендаря, трактується чинним законодавством, як втручання в господарську діяльність. Вихід з цього положення можна знайти, шляхом укладання договорів між інспекцією державного технічного нагляду та об’єднаннями співвласників, що передали техніку в оренду, на здійснення відповідного нагляду за нею. Досвід такої роботи є у Львівській області. При цьому машини, що придбані за власні кошти орендних господарств,  не повинні бути під контролем, якщо на це нема згоди їх власників.

Функції, які в свій час покладалися на інспекцію, вимагали підвищених вимог до фаховості їх працівників, тому сьогодні в інспекціях зосередилися найкращі інженерні кадри сільського господарства, а відтак інспекція державного технічного нагляду могла б надавати допомогу господарствам в питаннях організації грамотного використання техніки, тобто виконувати функції дорадництва.

А ось проведення щорічних державних технічних оглядів техніки необхідно виключити із функцій інспекцій та держави, як це зроблено у всіх  європейських країнах. Адже, навіть найдосвідченіший спеціаліст, без відповідного обладнання, не зможе якісно перевірити ту чи іншу машину на предмет безпечної її експлуатації. Тому проведення періодичних державних технічних оглядів необхідно передати підприємствам, організаціям, які мають в наявності, або створять відповідно оснащені пункти, станції для виконання цієї роботи. При цьому право на проведення державних технічних оглядів цим підприємствам та організаціям повинна надати держава, шляхом їх акредитації та ліцензування відповідним державним органом, найімовірніше, інспекцією державного технічного нагляду.

Скептики можуть задати питання: а хто ж буде здійснювати контроль за сплатою власниками машин податку з транспортних засобів? Відповідь одна: у всьому цивілізованому світі цей податок сплачується власником під час заправки машин паливом і відраховується державі заправочними станціями у вигляді відсотків від суми,  одержаної за оплату пального. І це найбільш справедливе рішення – адже хто інтенсивніше використовує машини, той більше витрачає палива, а відтак і більше платить  податку.

Звільнившись від проведення щорічних державних технічних оглядів, на які припадає половина фонду робочого часу, інспекція державного технічного нагляду, поряд з функціями державної реєстрації та атестації механізаторських кадрів, могла б краще зосередитись на функціях:

• державного арбітра з питань якості новопридбаної техніки та надання  послуг технічного сервісу;
• контролю за збереженням техніки, що належить об’єднанням співвласників і передана ними в оренду;
• державного дорадництва в сфері машинно-забезпечення та машинно-використання.

  Щоденне володіння інформацією про наявність та стан сільськогосподарської техніки, про тенденції, що виникають у сфері машинно-забезпечення та машинно-використання, дали б можливість інспекції не тільки проводити контроль за здійсненням технічної політики на селі, але й приймати активну участь в її формуванні, а це вимагає прямого підпорядкування обласних інспекцій державного технічного нагляду безпосередньо Міністерству аграрної політики України.

 Начальник інспекції державного

 технічного нагляду Львівської

 обласної державної адміністрації

 Олександр Кухарук.

Ця стаття була надрукована в 2006р в журналі "Технопарк"